Висоцький і Україна.
Про українське коріння роду великого барда, поета і актора Володимира Семеновича Висоцького давно відомо всім шанувальникам творчості цієї легендарної особистості. У 1918 році в Києві була популярна приказка: «Цукор Бродського, чай Висоцького, Росія - Троцького». Висоцькі в дореволюційний час вважалися одним з найбільш відомих купецьких родів і займалися постачанням, розфасуванням і продажем чаю. Дід Висоцького, Володимир Семенович, не успадкував бізнес родичів - у 1911 році він приїхав з Бреста-Литовського в Київ здобути освіту. Він навчався в юридичному, комерційному інститутах, а пізніше закінчив ще й Київський інститут народного господарства.
Тут він познайомився з Іриною Олексіївною - майбутньою медсестрою, пекучої брюнеткою з палаючими очима. У 1915 році у молодої сімейної пари народився син Семен - батько поета. У 1918 році - Олексій. Незабаром в Київ переїхав і брат Володимира Семеновича, Леон - винахідник фруктових ароматів, спеціальних розчинів для покриття шкіри, барвників і мила без жирів.
Революційні потрясіння змусили братів шукати своє місце під сонцем - треба було годувати сім'ї. Вони створили майстерню театрального гриму, яка за часів НЕПу перетворилася на косметичне підприємство. Але в 1928 році НЕП закінчився. На підприємстві Висоцьких був поставлений хрест. У 1932 році сім'я розпалася. Володимир Семенович зі старшим сином Семеном поїхав до Москви (де хлопчика чекала військова кар'єра). А Ірина Олексіївна з молодшим сином залишилася в Києві. Їй довелося освоїти професію косметолога. Незабаром Ірина Олексіївна стала однією з найбільш знаменитих майстринь Києва, працюючи в престижному салоні краси на Хрещатику і обслуговуючи дружин, дочок і коханок високопоставлених радянських чиновників. Володимир Висоцький під час кожних гастролей у Києві відвідував бабусю.
Але мало хто знає, що шляхи співака проходили і через Полтавщину. Наддніпрянський місто Кременчук став одним з небагатьох в Україні (ще - Київ і Одеса), де Володимир Семенович Висоцький поповнив золотий архів своїх численних домашніх, «кухонних» концертів. Любительська фонограма записи, зроблені 14 червня в Кременчуці, тепер добре відома колекціонерам ... А на будинку по вулиці 1905 року з'явилася меморіальна дошка: «У цьому будинку в 1975 році зупинявся поет і співак Володимир Висоцький».
Одного разу в середині 70-х років минулого століття комсомольські активісти Кременчука вирішили запросити Володимира Висоцького в своє місто на гастролі. Задум, на ті часи, дуже сміливий. І хоча зіркових гостей тут завжди вистачало, але очікування Висоцького ще більше згуртувало місцеву молодь і довго утримувало піднесену атмосферу в місті.
Десь півроку їздили до поета в Москву, вмовляли, і він спочатку й чути не хотів. Виходячи з власного досвіду, не дуже вірив, що дозволять виступи, та й часу не міг ніяк виділити: гастролі, зйомки, записи ... Нарешті, Висоцький знайшов «вікно» і пообіцяв приїхати на пару днів.
Окрилені звісткою організатори почали підготовку до виступів. У ЦК комсомолу республіки отримали підтримку, домовилися з Палацом культури, щоб на кілька днів там скасували заплановані спектаклі. Репертуар погодили - всі пісні патріотичні, на тему війни, без «крамоли» ... Афіш не розклеювали, розповсюдили 10 тисяч квитків з розрахунку на десять концертів, в основному серед молодіжного активу. Але що тут почалося! Звідусіль посипалися дзвінки з проханням виділити місця - з Полтави, Харкова, Донецька, Києва ...
Але чим менше залишалося часу до приїзду Висоцького, тим напруженіше і гнітючою ставала атмосфера. Поета зустріли в Борисполі. Він прилетів зі своїм продюсером Яковом безрідних і ще одним молодим актором, який повинен був грати в фрагментах на теми пісень про війну. На наступний день повинен був відбутися перший концерт. Але з обкому партії подзвонили першому секретареві міськкому Кременчука Михайлу Козенко з різким питанням: «Що це ви надумали, хто вам дозволив?!» На що Козенко відповів: «Якщо ви хочете скасувати концерти - відміняйте. Але тоді піднімайте міліцію і поясніть людям, у чому причина ... ». Після цього в Полтаві трохи заспокоїлися - концерти не скасували. І Михайло Козенко, щоб перестрахуватися, поспішно провів засідання бюро міськкому партії і на всяк випадок оголосив ініціаторам концертів догану, щоб доповісти «нагору», що «заходи прийняті».
Але, на жаль, влада цим не обмежилася. Вже перед початком першого концерту організаторів терміново викликали до приймальні секретаря міськкому, з гнівною тиради якого можна було зрозуміти одне: концертів не буде. Як виявилося пізніше, йому дзвонив сам секретар ЦК партії з ідеології Євген Маланчук ...
Один з організаторів концертів, перший секретар Кременчуцького міськкому комсомолу Микола Гусєв, взяв на себе сміливість повідомити неприємну новину Висоцькому. Поет, побачивши Миколу Гусєва, відразу про все здогадався: «Чого такий кислий прийшов?». Дізнавшись, що ЦК партії заборонив концерти, Висоцький гірко посміхнувся: «Та що ж вони з мене шпигуна аргентинського роблять?"
Коли неприємні емоції трохи вляглися, Гусєв запросив Висоцького до себе додому на чай. Йшли пішки через центр, уздовж Дніпра. Дорогий артист розпитував про місто, цікавився його історією. Деякі люди, хоча і з обережністю ставилися до особи Володимира Семеновича, все ж дізнавалися знаменитість і озиралися: «Невже він?». Дві дівчини аж зупинилися, а Микола Гусєв, не стримавшись, сказав: «Так, так, це він!". Прийшовши додому до комсомольському працівнику, гості сіли за стіл. Володимир Висоцький не став пити кременчуцького пива, тільки трохи пригубив і похвалив місцевий хмільний напій.
Під час товариського зборів справу непомітно дійшло до самого цікавого - кременчужани попросили відомого гостя заспівати. «Ні, вибачте, я зараз не налаштований, та й гітари під рукою немає ...», - спробував відмовитися артист. Тоді один з комсомольських активістів миттєво сів в машину і привіз інструмент з готелю. А Микола Гусєв, не вагаючись, дістав новий магнітофон «Дніпро», до якого і сам ще не звик, тому налаштовувати звук йому допомагав Володимир Семенович. Згодом ту плівку передадуть в музей Висоцького. До речі, на цій аматорській записі чутно ремарки співака: «Коля, тихіше, тихіше ...». Коли дійшла черга до пісні «Кругом п'ятсот», або «Дорожня історія», гості попросили замість «МАЗ» заспівати ... «КрАЗ». А він у відповідь: «Та якось незручно, що в дорозі ваш КрАЗ застряг ...». Нарешті, Висоцький погодився: «Так можна і КрАЗ підставити, все одно римується ...» І заспівав на прохання: «Дорога, а в дорозі КрАЗ, який по вуха загруз ...»
За столом артист говорив про різне, але стримано і ненав'язливо. Він говорив, що, на відміну від України, в Росії, особливо за Уралом, йому ніколи не забороняли виступу. А на Далекому Сході партійні начальники навіть особисто возили його на кораблі, підводні човни. Потім, з'являлися чудові пісні на ці теми. Що стосується Полтавщини, то все дивувався, як його взагалі наважилися покликати в місто над Дніпром.
Згодом до товариської бесіди приєднався ще заступник голови міськвиконкому Соколов. Трохи підпивши, просто в лоб запитав: «Володю, ти от скажи, а навіщо тобі ця Марина Владі?». Той спокійно відповів: «Ну, кожна людина когось любить. Ось і я побачив її і - загинув ... »До того часу навіть чути таке було неймовірною фантастикою!
З моменту зірваного концерту пройшло два дні. За цей час співакові організували прогулянку на катері, показували Кременчуцьку ГЕС. Йому сподобався Дніпро і він навіть здивовано вигукнув: «Ніколи не думав, що Дніпро - така велика річка ...»
Перед від'їздом гостей перший секретар Кременчуцького міськкому комсомолу викликав бухгалтера, щоб якось заплатити москвичам. Вони ж не винні, що концерти не відбулися. І хоча це були незаплановані витрати, організатори постаралися оформити все, як годиться. Видали їм близько тисячі рублів на трьох, за що вони розписалися у відомості. Провели в Бориспіль, ще безліч разів вибачалися і розпрощалися. Пізніше з ревізійною фінансової перевіркою в Кременчуцький міськком комсомолу приїхала завідуюча сектором з ЦК комсомолу України. Дуже принципова жінка була. Після її «наскоки» бувало, що й перших секретарів знімали з роботи. Тому у Миколи Гусєва неспокійно було на душі - що сказати, чим прикрити такі витрати? На щастя, все обійшлося. Подивившись фінансові документи, добралася до прізвища Висоцький, перевернула лист і ... пішла далі.
Цікавою видалася й історія, пов'язана з квитками на не проведений концерт Висоцького. Організатори заходу оголосили, що всі, хто хочуть, можуть здати квитки і забрати гроші назад. Але сталося несподіване: близько половини людей залишили їх собі на пам'ять. Вже пізніше, після смерті Висоцького, кременчужани запросили виступити в Палаці культури КрАЗу артистів з Театру на Таганці - з умовою, що придбані на Висоцького квитки будуть безкоштовним пропуском на виставу. Однак скільки саме осіб скористалися цією пропозицією, організатори не перевіряли ...
0 коментарі:
Дописати коментар